анів державної влади.
  На сьогодні сформувалося поняття законодавства як сукупності не лише законів, а й всіх нормативних актів. Наскільки цс є виправданим? Аналіз положень Конституції України свідчить, що нормативні акти розрізняються за юридичною силою, яка упорядковує їх масив в ієрархічну структуру. В цій структурі закону належить ключове місце (після Конституції) як акту, який приймається парламентом і який має вищу щодо інших актів юридичну силу. Інші нормативні акти згідно з цим поділом мають підзаконний характер, тобто повинні прийматись на основі і на виконання як Конституції, так і закону. Це, зокрема, стосується актів Президента (ст. 106), Кабінету Міністрів України (ст. 117), актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішень Ради міністрів Автономної Республіки Крим (ст. 135), актів органів місцевого самоврядування (ст. 144). Єдине, що об'єднує всі нормативні акти, це те, що вони мають спільні ознаки: загальнообов'язковість, неперсоніфікованість адресата, неодноразовість дії, що перетворює їх в єдину систему. Чи достатньо цих спільних ознак для того, щоб об'єднувати їх єдиним терміном «законодавство»?
  Важливим для розуміння можливості застосування терміна «законодавство» щодо всієї сукупності нормативних актів є аналіз вживання у Конституції України терміна «закон». Цей термін в Конституції України послідовно вживається в розумінні акта парламенту. Законом регулюються права і свободи людини і громадянина, основні обов'язки громадян (ст. 92). Сукупність усіх законів і є поняттям законодавства в органічному розумінні (так званому вузькому розумінні). Таке поняття є виправданим і з точки зору прав людини, які мають регулюватися законом; воно виправдане і з точки зору сутності та природи регулювання законом, і з точки зору підзаконного регулювання. «Дає» закон, тобто

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>