е дивним поширення серед населення правового нігілізму, неповаги до заддау. Звичайно, правовий нігілізм має й інші причини, але всі вони пов'язані з соціальним буттям законодавства і права. Так, в умовах «розвинутого соціалізму» загальність закону поширювалась лише на виконавців. На противагу закону діяло «телефонне» право. Якщо перший проголошував рівність всіх перед законом, то друге дозволяло уникати відповідальності скомпрометованим посадовим особам. Якщо перший проголошував рівні можливості, то друге формувало замкнуту бюрократичну еліту в суспільстві. По суті, сформувався неписаний кодекс поведінки, який наполовину замінив юридичне регулювання. На сьогодні ситуація майже не змінилася на краще.
  Могутнім стимулом поширення правового нігілізму стали спроби підміни права законом, які не припиняються з часів Жовтневої революції. Вузькоиормативний підхід до визначення права, заснований на уявленні, що право — це норми поведінки, викладені в законах та інших нормативних актах, встановлені і забезпечувані примусовою силою державної влади, ще й досі знаходить своїх прихильників. Суспільство, а також ціла плеяда юристівпрактиків, вихованих на визначенні права, сформульованому Вишииським у 1938 p., надзвичайно важко відходять від уявлень примусовості права, безпосереднього зв'язку права і держави. А варто згадати хоча б історичну школу права, з якої, до речі, виріс вузьконормативний підхід. Вона не замикалась на примусовості права, а стверджувала, що мета права — забезпечення життєдіяльності суспільства, загальний добробут; що для сус
  
  
  
  134
  
  
  
  135
  
  V
  
  мільства необхідні як винагорода, так і примус; що сила, не зумовлена усвідомленням обов'язку, є не владою, а свавіллям; що не всі норми опираються на примус; що право тісно пов'язане з мораллю.
  Право має забезпечувати

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>