вовим регулятивним категоріям: моралі в цілому, християнським цінностям, традиціям, визнаючи їх основою для самоідентифікації нації та особи, важливою детермінантою прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. Це простежується у мотивах, якими керувалася Верховна Рада при прийнятті нової Конституції. Згідно з преамбулою Верховна Рада приймала Конституцію — Основний Закон України «спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, ... усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями».
  Активно використовують моральні регулятори й конституції інших країн. Так, Французька Республіка запровадила Конституцією «нові настанови (institutions), засновані на спільному ідеалі свободи, рівності і братства...», а германський народ прийняв Основний закон, усвідомлюючи «свою відповідальність перед Богом і людьми».
  Право має великий регулятивний потенціал, а також здатне до нарощування регулятивних властивостей. Це яскраво проявляється у можливостях права бути застосованим, поширеним на сфери, які не врегульовані законом, але потребують цього. Мова йде про можливість заповнення прогалин у нормативноправовому масиві, викликаних як суб'єктивними, так і об'єктивними причинами. Вони не можуть бути оперативно подолані іншими, окрім правових, засобами. З цією метою в праві існують нормативні засоби, які долають зазначені прогалини, зокрема, за допомогою аналогії права, аналогії закону та субсидіарного застосування права. Вони підтримують функціонування правової системи на рівні потреб правового регулювання.
  Отже, позитивні регулятивні якості права в кінцевому рахунку вивищують його над усіма регуляторами суспільних відносин, оскільки

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>