ачається, що незважаючи на прогрес у забезпеченні незалежності правосуддя, судовий процес залишається вразливим для політичного тиску. Влада періодично намагається контролювати пресу, існують обмеження свободи зборів та діяльності певних релігійних організацій, побутовий антисемітизм, насильство жінок, дискримінація жінок, а також національних і релігійних меншин.
  З поглибленням економічної кризи особливо важким є становище з реалізацією соціальноекономічних прав громадян. Незважаючи на проголошення Конституцією України права на працю, па соціальне забезпечення, на житло, на безоплатну медичну допомогу, на освіту, на гідний рівень життя та інших прав, більшість із них не реалізується належною мірою. Серйозною є проблема бідності населення. При визначенні за стандартами ООН межі бідності на рівні середньодобового доходу в $ 4 (за співвідношенням валют на кінець 1998 р. це становить 14,4 гривні) середньостатистичний працюючий в Україні з середньою заробітною платою на місяць 171,01 гривні1 перебував на межі бідності. Що стосується пенсіонерів, непрацездатних і безробітних, то вони опинилися за межею не просто бідності, а виживання. Е. Лібанова правильно звертає увагу на те, що «незважаючи на поодинокі позитивні зрушення, які спостерігаються протягом 19961997 років, є всі підстави для констатації комплексного порушення економічних прав людини в сучасній Україні. Спад економіки, обтяжений несприятливою демографічною ситуацією, в поєднанні з неефективною соціальною політикою стали глобальними причинами такої ситуації...»2.Так само незадовільно реалізується право на працю. Величезні масштаби вимушеної неповної зайнятості (понад 4 млн. осіб безперервно), безробіття (близько 1 млн. осіб на 1 травня 1998 p.), масові невиплати заробітної плати (на жовтень 1998 р. заборгованість перевищувала

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>