у ускладнюється тим, що донедавна в Україні, як і
  в колишньому СРСР, дослідження питань, пов'язаних з дотриманням
  прав і свобод людини, не лише не заохочувалось, а й переслідувалось,
  а офіційні звіти та доповіді, в тому числі звіти ООН, поширенню не
  підлягали. ^
  Першою доповіддю в ООН, після здобуття Україною незалежності, стала доповідь по Міжнародному пакту про громадянські та політичні права2. В зазначеній доповіді наголошувалось на фундаментальних зрушеннях, що відбулись в Україні після зміни її міжнародноправового статусу: на легітимпості політичного плюралізму, що суттєво підвищило роль закону і легальних органів державної влади, спонукало до реального поділу влади, сприяло посиленню законодавчої функції Верховної Ради України, підвищило самостійну роль судової влади. Зазначалось, що політичні реформи привели до легалізації приватної власності, водночас проявилась тенденція до самоусунення держави від виконання соціальнозабезпечувальиих функцій щодо соціально незахищеиих верств населення. Констатувалось, що існує чимало прогресивних норм, таких, що відповідають світовим стандартам, у сфері прав і свобод громадян, попит на які у суспільстві залишається ще незначним. Непослідовність у проведенні економічних реформ призвела до деформації принципу рівності прав, визнаних у Міжнародному пакті. Вказувалось і на конкретні недоліки у реалізації окремих прав і свобод, у тому числі реалізації права на пересування та вільний вибір
  
  місця проживання, недоторканність житла та забезпечення свободи особи від свавільного втручання в особисте життя; на існування певних соціальноекономічних, культурних і психологічних передумов для окремих фактів дискримінації за етнічною, майновою, релігійною, мовною або статевою ознаками.
  В цілому зазначена доповідь орієнтувалась на аналіз існуючого

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>