96 100, 153,
  4, 200, 208.
  
  
  
  12
  
  13
  
  У структурі марксистськоленінського вчення право є надбудовою над економічним базисом. Воно має слугувати інтересам пануючого класу, бути засобом класової боротьби, примусу. Виникнення права безпосередньо пов'язується з виникненням держави. Відповідно й зникнення права зумовлює відмирання держави. Особливістю марксистськоленінського вчення є його директивний характер щодо всіх сфер суспільної науки, у тому числі й стосовно права. Це означає, що висновки марксизмуленінізму не могли ігноруватись при розробці будьяких суспільних теорій, мали бути керівництвом до дії. Все це призвело до гіпертрофованого розуміння права як крайнього виразу позитивістського бачення права. Лише у 70ті роки деякі вчені намагаються розширити філософську базу поняття права. Та пройде ще значний час, поки зміняться погляди на право і воно стане розглядатися не як виключно засіб державного примусу, а як справжній соціальний регулятор.
  На Заході на стан політикоправової думки (кінець XIX XX століття) значною мірою впливають активізація філософських досліджень і плюралізм філософських ідей. Вкажемо лише на кілька найголовніших1.
  Особливого значення набула соціальнополітична концепція солідаризму (Л. Буржуа), яка прийшовши на зміну теорії індивідуалізму, оголосила первинним фактором життя й діяльності солідарність членів суспільства, зорієнтувавшись тим самим на створення суспільства гармонійного. Ідеї солідаризму були покладені в основу державноправового вчення (Л. Дюгі). Відповідно й норми оголошувались значущими настільки, наскільки відповідали соціальній солідарності, вихованню нової людини. Держава мала додержувати як приписів закону, так і постулатів моральності.
  Формується також так звана наукова (аналітична) філософія, яка прагне усунути «метафізику»

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>