орівнювало кількості країнучасниць. Вона здійснювала свою діяльність на пленарних засіданнях, однак могла створювати і палати у складі не менше семи членів, які розглядали заяви, що могли розбиратися на основі прецедентного права або що не порушували серйозних питань щодо тлумачення (застосування) Конвенції. Комісія могла створювати також комітети, у складі не менше трьох членів, які мали повноваження, дійсні при одностайному голосуванні, вирішувати питання про неприйнятність або виключення із реєстру заяв, якщо таке рішення могло бути прийняте без подальшого розгляду.
  Комісія приймала від будьякої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім'я Генерального секретаря Ради Європи про порушення країною — учасницею* Конвенції прав, викладених у цій Конвенції. З метою встановлення фактів, викладених у заяві, Комісія проводила розгляд заяви і, у разі необхідності, здійснювала розслідування, проведення якого забезпечували країни — учасниці Конвенції, сприяла дружньому врегулюванню спору на основі поважання прав людини, визначених Конвенцією.
  1 Україна підписала протоколи № 2, 11 Конвенції 9 листопада 1995 p., а протоколи № 1, 4 та 7 19 грудня 1996 p., а ратифікувала Європейську конвенцію з прав людини 17 липня 1997 р. з застереженнями щодо положень Конвенції, які стосуються порядку проведений обшуку і огляду житла, прав підозрюваного і звинувачуваного, порядку дачі санкцій на арешт та деяких інших (див.: Відомості Верховної Ради України. 1997. № 40 Ст. 263).
  
  
  
  122
  
  123
  
  Комісія приймала рішення щодо скарг окремих осіб або держав, які стосувалися будьякої державичлена, та дачі висновку відносно зазначених у скаргах порушень, прийнятність яких була визнана і які не були врегульовані за взаємною домовленістю.
  Якщо Комісія приходила до висновку, що компромісне

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>