домості Верховної Ради Української
  РСР. 1991. № 13. Ст. 145).
  3 Про систему органів ООН в сфері захисту прав людини більш докладно див.:
  Механізм діяльності ООН щодо захисту прав людини // Український часопис7 прав
  людини. 1994. № 1. С 2328.
  
  і гість, то воно не реалізується через відсутність практики розгляду справ про компенсацію жертвам незаконного арешту. Зверталась увага на стійкість стереотипів у психології та поведінці персоналу пенітенціарної системи, яка, до того ж, не перебуває під громадським контролем, на невисоку дієвість норм законодавства щодо забезпечення свободи від свавільного втручання в особисте життя, недоторканності житла, таємниці листування.
  В Європі значної ваги у захисті прав людини набули інституції, утворені в рамках Ради Європи, зокрема, Європейська комісія з прав людини і Європейський суд з прав людини, які діють на основі Європейської конвенції про захист прав і основних свобод.
  Європейська конвенція про захист прав і основних свобод (скорочено — Конвенція з прав людини) підписана в Римі 4 листопада 1950 р. державами —членами Ради Європи і вступила в силу 3 вересня 1953 р.1 Вона гарантує широкий комплекс прав людини, зокрема, право на життя, свободу і особисту недоторканність, право на захист від незаконного обвинувачення, право на поважання особистого життя, право на свободу думки, совісті і переконань, право на свободу мирних зборів тощо.
  На основі Конвенції від 1953 р. до 1 листопада 1998 р. існував двоступінчастий механізм захисту прав людини. Вій передбачав існування Європейської комісії з прав людини (утворена на основі ст. 202 Конвенції з прав людини), яка була міжнародним органом для забезпечення виконання зобов'язань, прийнятих на себе країнами — учасницями Конвенції (ст. 19 Конвенції). Комісія складалась з такого числа членів,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>