дьякий час місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи відбування засудженими покарань, опитувати осіб, які там перебувають, та отримувати інформацію щодо умов їх тримання; бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим; звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом; направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів; перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативнорозшукову діяльність.
  Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші органи та організації, їх посадові та службові особи зобов'язані відповідно до подання Уповноваженого у місячний строк вжити необхідні заходи, спрямовані на усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.
  Слід зазначити, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — це інститут демократичної правової держави. Він має і відповідний правовий статус, адекватний, до речі, зі статусом омбудсмена в інших європейських країнах, який не перетворює його в каральну інстанцію чи установу, що підміняє правоохоронні органи.
  
  
  
  У вітчизняній юридичній літературі висловлюється думка щодо необхідності надання Уповноваженому ширших прав, таких, якими, скажімо, володіє громадський прокурор у Росії. Відповідно мав би бути переглянутий і статус Уповноваженого1. На посилення ролі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини були спрямовані деякі законопроекти, але вони не

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>