l. 1, 2; Тодика Ю., Марцеляк О. Інститут омбудсмена: світові моделі і досвід // Вісник
  Академії правових наук України. 1998. № 2. С. 5766.
  2 Французская Республика : Конституция и законодательные акты. М., 1989.
  С. 243245.
  3 Испания : Конституция и законодательные акты. М., 1982. С. 158174.
  
  
  
  118
  
  119
  
  Загальносвітова практика покладена в основу прийнятого Верховною Радою України 23 грудня 1997 р. Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». За цим Законом метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, визначені захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України, сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі (останнє не є характерним для більшості омбудсменів світу).
  Діяльність Уповноваженого не відміняє і ие тягне перегляду компетенції державних органів, яісі забезпечують захистг поновлення порушених прав і свобод. Уповноважений користується досить широкими повноваженнями. Зокрема, він має право невідкладного прийому вищими посадовими особами держави, керівниками інших державних органів, органів місцевого самоврядування, безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, бути присутнім на їх засіданнях; знайомитись з необхідними документами, вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших органів сприяння у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків; запрошувати посадових і службових осіб, громадян для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі; відвідувати у будьякий

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>