авосудді» — А. 3.)
  Уповноважений з прав людини є гідною довіри, незалежною особою, яка уповноважена парламентом на охорону прав і свобод людини і громадянина, виконання функцій парламентського контролю за відповідними діями державних посадових осіб. Створенням такого інституту доповнюються традиційно існуючі форми парламентського контролю.
  Важливий аспект статусу омбудсменів — коло їх повноважень, види заходів, які можуть ними вживатися у зв'язку з виявленими порушеннями прав і свобод громадян або розслідуваними справами. З цієї точки зору практично всі посередники та омбудсмени мають спільні риси. У переважній більшості країн основною функцією омбудсменів є контроль за діяльністю адміністрації (центральних та місцевих органів
  1 Відомості Верховної Ради України. 1996. № 49. Ст. 272; про проблеми тлумачення законів України див.: Цвік М. В. Про офіційне тлумачення законів України // Вісник Академії правових наук України. 1997. № 4. С. 5160.
  
  виконавчої влади) або органів, які діють від імені органів виконавчої влади. Омбудсмен не може ставити під сумнів обгрунтованість судового рішення, втручатися у справи суду, органів місцевого самоврядування. Відсутність повноваження видавати приписи чи анулювати рішення, тобто відсутність прямої влади над адміністрацією —• загальна риса статусу омбудсменів та посередників1.
  Англійський парламентський омбудсмен (посада запроваджена у 1967 р.) має справи лише зі скаргами на виконання міністерствами чи іншими органами виконавчої влади своїх управлінських функцій (скарги спрямовуються через члена парламенту). Він має право доступу до необхідних офіційних матеріалів, право викликати службовців органу виконавчої влади для дачі пояснень, дає рекомендації відповідному органу щодо захисту порушеного права.
  Близькі за статусом до англійського

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>