ого розвитку духу, який проходить три ступені розвитку: суб'єктивний, об'єктивний, абсолютний. Об'єктивний дух і становить право у власному розумінні. Право, у свою чергу, проходить три етапи розвитку: як відсторонене, формальне (абстрактне) право, свобода волі у зовнішньому світі; як внутрішнє самовизначення волі, моральна вимога; як мораль у поєднанні з абстрактним правом, що здійснюються у людських союзах (сім'ї, суспільстві, державі)1.
  З нашої точки зору, Гегель геніально визначив співвідношення суб'єктивного й об'єктивного у праві як належного та існуючого і заІ<ЇТЧЧ основи для сучасного розуміння процесу формування права. Однак заключний етап розвитку права у Гегеля хибує на ідеалізм.
  Некритичне та ідеалістичне ставлення до реалізації правової ідеї (як царства здійсненої свободи, міри духу, другої природи) привело Гегеля до виправдання позитивного правопорядку і позитивного права. Тому його спроба усунути дуалізм права у кінцевому підсумку виявилася невдалою.
  Після 1917 року шляхи західної і російської правової науки розійшлися. В Росії сформувалося нове вчення про право, теоретичною і методологічною базою якого стали історичний матеріалізм і матеріалістична діалектика, зокрема: уявлення про розвиток як єдність і боротьбу протилежностей, положення про суперечність як причину саморуху й саморозвитку, про суспільноісторичну практику як основу людського буття, пізнання й мислення, про матеріальну зумовленість суспільноісторичного процесу, про систему виробничих відносин як базис кожного суспільства, про суспільноекономічні формації та їх послідовні зміни в результаті соціальних революцій, про класову боротьбу, що веде до соціалістичної революції та диктатури пролетаріату, а також вчення про безкласове суспільство.
  1 Див.: Гегель Г. В. Ф. Философия права. М, 1990. С 59, 60,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>