я обов'язки, не передбачені законодавством або без врахування конкретних обставин, якщо застосована відповідальність не передбачена законом або відсутні підстави для застосування відповідної відповідальності1.
  1 Див.: Цивільний процесуальний кодекс України // Кодекси України. 1996. № 3. С. 100104; Постанова Пленуму Верховного Суду України № 13 від 3 грудня 1997 р. «Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи
  
  
  
  Показовою є оцінка стану реалізації зазначеного права Верховним Судом України у постанові «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» від ЗО травня 1997 р., у якій зазначалось, що не завжди забезпечується «право громадянина на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».
  Важливим чинником, який визначає гарантованість прав і свобод людини і громадянина, правової держави є наявність ефективного правового механізму відшкодування шкоди, завданої особі публічними установами (органами державної влади, її посадовими особами). Слід зазначити, що інститут відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, був закріплений у Конституції СРСР і УРСР (відповідно ст. 58 і ст. 56), але не застосовувався через відсутність конкретизуючого законодавства. Відповідний указ був прийнятий лише у 1981 р.1 і навіть після цього випадки відшкодування такої шкоди були поодинокими. Лише з лібералізацією політичного режиму в СРСР право на

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>