апобігання їх порушенням з боку держави. Зв'язаність держави правами і свободами людини й громадянина простежується в кількох напрямах.
  Діяльність держави обмежується насамперед змістом так званих позитивних і негативних прав. Ці права зобов'язують органи державної влади до їх дотримання і захисту, виконання дій, які випливають з порядку їх реалізації. Держава прямо зобов'язується виконати ті чи інші дії, створити умови для реалізації права людини і громадянина: прийняти відповідні конкретизуючі закони, захистити ті чи інші права, організаційно, матеріально чи в інший спосіб забезпечити правовий інтерес і правову можливість людини діяти відповідним чином.
  Звичайно, проголошення прав і свобод людини і громадянина на рівні Конституції не означає автоматичної реалізації цих прав. Воно створює лише передумови, є першим кроком до реалізації цих прав. Це стосується насамперед проблеми реалізації позитивних прав. Конституція України містить розгорнутий перелік таких прав, як право на працю (ст. 43), на житло (ст. 47), право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст. 48), право на освіту (ст. 53) та інші. Повнота їх реалізації залежить не від бажання держави, а від рівня соціальноекономічного розвитку. Досвід України після прийняття Конституції свідчить про численні порушення прав громадян у соціальноекономічній сфері. Частина з них для багатьох громадян перетворилася на гасла (право на достатній життєвий рівень, право на житло, право на соціальний захист тощо), щодо інших прав був суттєво знижений їх
  
  
  
  110
  
  111
  
  рівень (наприклад, право на безплатну медичну допомогу у державних і комунальних закладах).*
  Тлумачення позитивних прав лише як намірів держави (окремими вченими, у тому числі й західними, подібні пропозиції висловлювались при підготовці проекту нової

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>