нина також розглядались через призму державних і суспільних інтересів. При проголошеній загальній цивілізованій нормі щодо використання прав і свобод, яке не повинно було наносити шкоди інтересам суспільства і держави (ст. 37), реалізація таких прав і
  
  
  
  106
  
  
  
  107
  
  свобод, як свобода творчості (ст. 45), свобода слова, друку, мітингів, демонстрацій (ст. 48), право на об'єднання (ст. 49) прямо обумовлювалась інтересами народу, розвитком соціалістичного ладу, цілями комуністичного будівництва. Обов'язком кожного було зміцнення соціалістичної власності, боротьба з розкраданням соціалістичної власності, необхідність оберігання інтересів держави та сприяння зміцненню її могутності та авторитету (ст. 59, 60). На цій основі все поточне законодавство було підпорядковане завданню забезпечення загальнодержавних і суспільних інтересів.
  Права і свободи людини й громадянина визнавались і гарантувались галузевим законодавством настільки, наскільки не суперечили загальнодержавним і суспільним інтересам. Особливо жорстко контролювався економічний інтерес громадян, їх економічні права, оскільки ідеологи держави розуміли, що економічна свобода означатиме і політичну свободу. До рівня Конституції був піднесений контроль за мірою споживання, запроваджувалось поняття трудових доходів, визначався перелік предметів, які можуть перебувати в особистій власності, а галузевим законодавством визначались навіть норми тримання худоби та птиці, розміри приватних будинків, погребів тощо.
  У західній правовій теорії співвідношення інтересів знаходить свій вираз у теорії пропорційності (на цьому принципі будується конституційне право Німеччини, в Англії він має вираз обгрунтованості), згідно з якою органи влади не можуть накладати на громадян обов'язки, які перевищують встановлені межі необхідності.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>