о обгрунтування обов'язків держави перед людиною. Згідно з частиною 2 ст. З Конституції України права і свободи людини, її гарантії «визначають зміст і спрямованість діяльності держави», а держава «відповідає перед людиною за свою діяльність». Ідея гідності людини знаходить своє відображення і в інших статтях Конституції, зокрема, у ст. 21, яка проголошує вільність і рівність людей у гідності та правах, ст. 28, яка визнає за кожною людиною право на повагу до її гідності, ст. 68, за якою кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Ці положення визначають захист честі та гідності людини, її прав на рівні суб'єктивних прав.
  Співвідношення загальнодержавних і суспільних інтересів з інтересами людини. Утвердження на теоретичному і конституційному рівні принципу зв'язаності держави правами і свободами людини й громадянина було пов'язане насамперед з необхідністю переосмислення теорії переважання загальнодержавних, суспільних інтересів най інтересами людини, якою тривалий час користувалась марксистськоленінська юридична наука, що давало можливість патерналістського тлумачення прав людини, у тому числі права на власність, дозволяло в ім'я держави грубо нехтувати громадянськими та політичними правами, тобто було ідеологічноправовим обгрунтуванням фактичної безправності людини.
  У конституційному праві СРСР через домінування принципу пріоритету загальнодержавних і суспільних інтересів над особистими інтереси окремої людини були принесені в жертву суспільним і загальнодержавним інтересам. Конституція Української РСР за аналогією з Конституцією СРСР у ст. 4 прямо ставила на перше місце суспільний інтерес, проголошувала основним завданням Радянської держави, всіх ЇЇ органів забезпечення охорони інтересів суспільства. Всі права і свободи людини й громадянина

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>