них загальнолюдських цінностях та ідеалах), державу в якій встановлена взаємовідповідальність особи і держави, громадянам притаманна правова культура, а самі громадяни обізнані з життєво необхідними юридичними законами і вміють використовувати їх. Урегулювання відносин між особою і такою державою здійснюється за принципом: «Особі дозволено чинити все, що прямо не заборонено законом». За формальними ознаками правова держава характеризується принципом поділу влади, юридичною захищеністю особи, високозначущим становищем у суспільному житті судових органів, виконанням законів і підзаконних нормативних актів2.
  Можна говорити, таким чином, лише про певні загальні риси правової держави. Зокрема, у понятті правової держави простежуються кілька аспектів: обмежуючий і регулятивний, матеріальний і Формальний.
  З одного боку, право обмежує, детермінує державу, зв'язує і контролює її, а з іншого — упорядковує її діяльність через позитивне правове регулювання форм, в яких ця діяльність має здійснюватись. Ці прояви впливу права досить тісно переплітаються, є взаємодоповнюючими. Право має щодо держави не лише обмежуючий вплив; воно здатне масштабно примножити її позитивні регулятивні функції. Держава, в свою чергу, спроможна не лише надати праву належної форми, а й наповнити його зміст етичними ідеалами, актуалізувати його суспільне призначення та зберегти суспільну цінність. Обмежуючий, детермінуючий аспект правової держави є надзвичайно важливим, І оскільки правова зв'язаність держави реалізується у відповідних правових формах (правові форми діяльності держави, процедурнопроцесуальна регламентація діяльності органів державної влади, її посадових осіб зумовлюються необхідністю контролю за владою та утримання її в рамках права), ці правові форми і процедури стали предметом вивчення.
  1 Тихонравов

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>