я, історично здобутого розуміння природи прав і свобод громадян та рівня їх захисту, розвинутості механізмів реалізації державної влади. Якщо у XIX столітті поняття правової держави як ліберальної правової пов'язувалось із гарантуванням бюргерству лише політичної свободи і безперешкодної діяльності у сфері економіки, то на сучасному етапі це поняття пов'язується з необхідністю дотримання закону, проголошенням соціальної держави і рівноправ'я громадян, діяльністю незалежного суду по захисту прав громадян від зазіхань з боку держави та ін.
  Поняття «правова держава», своєрідність її категоріального виразу, як свідчить світовий досвід, видозмінюється в залежності від правових традицій і правових орієнтацій, існуючих у різних правових системах. Сьогодні поняття «правова держава» активно використовується у багатьох країнах, але, як і століття тому, було б перебільшенням говорити про єдність у поглядах на поняття і сутність правової держави. У Німеччині та Франції, Англії та Голландії, Росії та Угорщині ці поняття мають багато спільних ознак, але не співпадають не лише з огляду на практику функціонування держави, а й через своєрідне сприйняття цих категорій. Правова держава має органічний виток із культури народу, суспільних традицій, умов політичного розвитку.
  У французькій правовій науці поняття «правова держава» ототожнюється, насамперед, з принципом законності як обов'язком дотримуватись закону. Цей принцип як обмежувач адміністративної влади є ліберальним чинником в адміністративних режимах, який вимагає поділу повноважень між законодавчими та адміністративними органами1.
  Більшість вчених на Заході вважає, що поняття «правова держава» і «верховенство права» співпадають за базовими ознаками. Однак Н. МакКормік зазначає, що якщо англійський термін «Rule of Law» не містить спеціально

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>