унтує
  
  
  
  
  ться на тисячолітньому досвіді функціонування республік. Українська Конституція в цьому відношенні запозичує глибокі республіканські традиції, традиції вільного ладу, які беруть початок у Древньому Римі.
  Принципи республіки полягають у відмові Конституції від будьяких «кастових» привілеїв при визначенні обсягу прав особи та здійсненні політичної влади, тобто у проголошеному принципі рівних прав та рівності усіх громадян перед законом, у наданні широких прав і свобод усім громадянам на участь в управлінні державою, у визнанні факторів безпосередньої і представницької форм народовладдя (у тому числі вільні вибори, право громадян обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування) такими, що формують державу (ст. 5, 69, 71), у праві рівного доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (ст. 38).
  Республіканський устрій простежується у створенні конституційноправових механізмів захисту громадян від неправомірних дій держави, органів місцевого самоврядування та їх посадових і службових осіб (ст. 56).
  Республіканський устрій органічно доповнюється принципом демократії (ст. 1 Конституції), який ідентифікується, насамперед, з конституційним визнанням народного володіння владою і здійсненням ним влади на засадах свободи на всіх рівнях функціонування державного механізму. На цій основі створюються умови для вільного функціонування безпосередньої та представницької демократії (ст. 5 Конституції). Влада народу стає при цьому захисним бар'єром від претензій будьяких політичних сил на політичне панування, політичну владу.
  В основі демократичного погляду па устрій держави і влади лежить якісно новий, у порівнянні з попередніми конституціями, погляд на людину. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>