ліканський характер Української держави, проголошений Конституцією (ст. 5), також знаходить свою конкретизацію у ряді положень. Республіканський лад, який є, по суті, вільним устроєм, заснований на порядку, пов'язаному насамперед з легітимацією влади на основі вільних виборів, що дозволяють відтворити вільний лад і зводять до мінімуму можливість авторитарного переродження держави. Конституція визначає такий спосіб легітимації влади, встановлюючи, що саме народ є джерелом влади в України і що відповідно до цього влада здійснюється народом безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Конституція, визнаючи народний суверенітет на владу, надає право змінювати конституційний лад держави виключно народові, забороняє узурпацію державної влади (ст. 5). Ідеологополітичним підкріпленням цих положень слугують, з одного боку, відмова від обов'язкової державної ідеології та проголошення свободи політичної діяльності (ст. 15) і тим самим попередження спроб відмови від права і завоювання влади шляхом ідеологічної легітимації влади, а з іншого — визнання світського характеру держави, гарантування права на свободу світогляду та віросповідання (ст. 35) з метою унеможливлення будьяких спроб релігійної легітимації влади.
  Конституція запроваджує в цілому досить оптимальну структуру влади, засновану на принципі поділу влади, у моделі якого враховані існуючі теоретичні уявлення і весь історичний досвід функціонування держав (ст. 6), визначає статус, структуру, порядок формування і діяльності вищих органів державної влади та всього державного механізму (розділи IVXII Конституції України).
  Риси республіканського устрою наповнюють положення Конституції глибоким раціональним змістом. Вони надають здійсненню влади конституційно організованого вигляду, такого порядку, який

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>