я її правових норм.
  Особливо важливими для розуміння природи української держави є її фундаментальні конституційноправові чинники: державність, республіканське правління, демократія, соціальна держава, правова держава. Вони формують основу конституційиоправового ладу, надають державі організований вигляд, унормовують і обмежують її. Конституція України, як акт найвищої юридичної сили, закладаючи ці принципи в основу конституційного ладу, надає їм формоутворюючого і структуровизначаючого значення для держави та державної влади.
  
  
  
  92
  
  93
  
  Конституція, насамперед, визначає державність України, побудовану на праві народу на самовизначення, національнодержавну самоідентифікацію, визначає найважливіші ознаки цієї державності, у тому числі суверенність, незалежність, територіальну цілісність, конституційноправову інституціоналізованість влади, а також мету і завдання української державності (зміцнення громадянської злагоди, прагнення до розвитку демократії, соціального характеру держави, розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій, культури, етнічної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин, забезпечення взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства тощо). Найважливішим обов'язком держави визнається утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст. 3). Саме на визначення у Конституції сутності та характеру держави, її мети і завдань припадає найбільше ідеологічне навантаження. Багато цих положень має не просто ідеологічний, політичний, культурний, соціальний чи інший характер, а й правовий, тобто не лише проголошується як ідеологічне гасло, а викладається у вигляді загальнообов'язкових коиституційноправових приписів, забезпечених необхідними правовими механізмами реалізації.
  Республіканський

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>