|
і.|Ці істини підтверджуються історичними фактами давньосхідної тиранії, середньовічного феодалізму, численними різновидами новітнього тоталітаризму.
Навіть перед державами, які лише прагнуть позбавитись позаекономічного примусу і торують шлях до свободи, однак не мають достатньо розвинутих економік, постають проблеми обмеження як соціальноекономічних, так і політичних прав своїх громадян (найбільш яскравий приклад — Чилі), оскільки реалізація програм економічного розвитку вимагає гігантської концентрації зусиль усієї нації. Це той випадок, коли обмеження прав громадян відбувається з метою виходу з економічної кризи, виконання соціальних, ідеологічних та політичних завдань держави, що іманентно зумовлює необхідність використання адекватних механізмів впливу на економіку та виробничі відносини. Сприймаючи ці випадки як історичні факти, можна лише зазначити, що щасливий той народ, який в часи подібних суспільних потрясінь ыаь достойних правителів.
і Державна влада обмежується також умовами її легітимації, що не дозволяє в подальшому без загрози відмови від відновлення легітимації відступати від лозунгів та ідей, па яких відбувалась ця легітимація. Велику роль в обмеженні держави відіграють зовнішні фактори, насамперед вплив інших держав та міждержавних інституцій на внутрішню політику і дії держави. Ось чому конституція, як політикоправовий документ, враховує чимало позаправових чинників обмеження державної влади, не лише згадуючи про них, а й активно підсилюючи ними правові норми. Мова йде про такі чинники, як історичні традиції українського державотворення, необхідність формування української нації як політичного феномена, громадянська злагода, моральні засади суспільства, етичні та духовні цінності особи. Вони наповнюють моральноетичним змістом правову матерію конституції, стають
|