ості всіх органів державної влади, закріплювалося право політичних партій, громадських організацій і рухів через своїх представників, обраних до Рад народних депутатів, та в інших формах брати участь у розробці та здійсненні політики, в управлінні державними і громадськими справами (тим самим скасовувалася ст. 6 Конституції щодо КПРС як керівної і спрямовуючої сили суспільства). Проголошувалося право громадян на об'єднання у політичні партії, інші громадські організації (ст. 49), засновувався Конституційний Суд.
  5 липня 1991 р. була запроваджена посада Президента України, який визнавався найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади2. 17 вересня 1991 р. до Конституції були внесені доповнення, за якими Кабінет Міністрів ставав відповідальним перед Президентом України і Верховною Радою України3. Найбільш значні зміни були внесені до Конституції України Законом України «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України» від 14 лютого 1992 р.4 Україна проголошувалась незалежною демократичною правовою державою, запроваджувався принцип парламентського правління (парламент з вищого органу державної влади перетворювався на орган законодавчої влади і відповідно уточнювалась його компетенція), вдосконалювались важелі стримувань і противаг між законодавчою і виконавчою владою, тим самим фактично визнавався принцип поділу влади.
  Однак Конституція 1978 p., хоча й зазнала суттєвих змін (майже дві третини її положень були викладені в новій редакції), проте не стала цілісним документом, була внутрішньо суперечливою.
  У результаті численних змін правова держава Конституцією лише декларувалась, оскільки не підкріплювалась послідовним проведенням принципу поділу влади. Не були гармонізовані з принципами правової держави положення Конституції щодо прав

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>