тково легальним, що, власне, підкреслюється і у висновку Венеціанської комісії. З формальноправової точки зору, Верховна Рада могла змінити Конституцію, а саме ст. 170 щодо верховенства Конституції, визнавши, що її положення діють лише в частині, що не суперечить Конституційному Договору (розділ VIII Конституційного Договору). Однак таке рішення мало прийматися конституційною більшістю. Треба було також зважати на те, що вітчизняна правова наука (як і правова наука країн, правові системи яких відносяться до романогерманської правової сім'ї) виходить з принципу верховенства Конституції: кожний нормативноправовий акт повинен прийматися відповідно до Конституції і на її виконання і не може суперечити їй, а весь масив законодавства спирається на Конституцію як на єдиний акт найвищої юридичної сили. При прийнятті Конституційного Договору спостерігалися й інші порушення. Зазначалося, що прийняття Конституційного Договору не відповідає принципу поділу влади, соціальнофункціональному призначенню кожної гілки. Закріплена конституційно як єдиний законодавчий орган, Верховна Рада знизила свою роль до одного із суб'єктів створення договору. Тим самим конституційна законотворчість трансформувалась у сферу двох влад. Виконавча влада на рівних засадах із законодавчою, поза Конституцією, виступила суб'єктом прийняття документа, який перекреслив основоположні засади світового конституціоналізму2.
  Щодо легітимності Конституційного Договору, то вона підтверджується легітимним характером гілок влади, які підписали Конституційний Договір, усуненням гострих протиріч між Верховною Радою і Президентом України, спадом політичної та соціальної напруги в результаті його прийняття, а також створенням можливостей для
  1 Конституція незалежної України. Т, 1. С 4243.
  2 Див.: Кривенко Л. Поділ влад і проблеми

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>