978 р. вже не
  відповідала організації державної влади в Україні, потребам реформу
  вання державного та соціальноекономічного ладу, принципу поділу
  влади, новому законодавству України, то ідея «малої Конституції» у
  1995 р, відродилась з новою силою.
  Втілення цієї ідеї в нових умовах мало відбутися через Закон «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні». Він мав набути статусу конституційного, тобто бути прийнятим не менш як двома третинами голосів від загальної кількості народних депутатів України (згідно зі ст. 171 Конституції України 1978 p.). Однак він одержав підтримку лише простої більшості голосів народних депутатів, що не дозволяло внести на його основі необхідні зміни до Конституції. Закон навіть не міг бути введений в дію, оскільки суперечив Конституції. За цих умов його співіснування з Конституцією у ранзі як звичайного, так і конституційного закону створило б загрозу руйнування правової системи України.
  Поперше, в Україні діяла розгалужена правова система, і лише Конституція була спроможною ієрархічно впорядкувати всю систему нормативних актів і всі форми здійснення влади (у тому числі пряме народовладдя, національний суверенітет, охорону конституційного порядку тощо). Закон про владу не міг бути вичерпним навіть у питаннях організації влади.
  Подруге, прийняття конституційного закону про владу в умовах часткової дії Конституції (її не можна повністю відмінити, оскільки з'явився би правовий вакуум щодо багатьох питань конституційного забезпечення життєдіяльності суспільства) спровокувало б конкуренцію між двома актами найвищої юридичної сили. Формально Конституція залишалася б Основним Законом (згідно з існуючими в теорії права і в конституційному праві уявленнями про ієрархію законів та інших актів державних органів), але підпорядковувалась би, хоч

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>