рава. Право просякає в усі пори суспільного життя і охоплює всі його сфери завдяки опорі на волю народу. Воно виявляється найважливішим регулятором суспільних відносин і у сфері функціонування державної влади. Тільки право стає здатним дієво упорядкувати владні відносини, тому що народ як учасник держави набуває право на здійснення державних повноважень, а звідси — і право на дієвий контроль державної влади та здійснення її як безпосередньо, так і шляхом представництва. Вся діяльність держави та її органів відбувається в правових формах, які визначаються мандатом народу.
  Право набуває можливості обмежити владу, зв'язати державу на користь своїх громадян, тому що його авторитет спирається на волю і авторитет народу. Цей авторитет підкріплюється політичною відповідальністю влади перед народом через періодичні вільні вибори, участь громадян у реальному здійсненні державної політики та управлінні державою.
  З викладеного випливає певне узагальнення. Ідея правової держави, скеровування держави правом лише частково придатні для ідеології держави, побудованої на позитивістському розумінні права, оскільки в цьому разі мова йде про зв'язаність держави не правом, а законом; отже, така зв'язаність є половинчастою і нетривкою. Зв'язаність держави законом можлива, з одного боку, за стійких демократичних традицій формування і здійснення державної влади, усвідомлення непорушності державноправових настанов не лише громадянином, а й органами державної влади та їх посадовими особами. З іншого боку, зв'язаність законом передбачає неодмінну наявність розвинутих процедур оскарження неправомірних рішень органів державної влади та їх посадових осіб.
  Ідея правової держави несумісна з ідеологією держави, основою якої є абсолютистська влада, влада, яка спирається на позаправові форми обгрунтування держави

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>