судах виконували рідні та приятелі сторін, послухи (свідки порядного життя обвинуваченого), «видоки» (свідки вчиненого стороною або спірного факту). В цей період, коли українське судочинство характеризувалося суцільним пануванням звичаєвого права та повною його перевагою над писаним законом, праця захисника у судах мала характер громадського, товариського, а не професійного заняття. Його роль полягала виключно в моральній підтримці своєї сторони.
   Професійна ж адвокатура в Україні сформувалася в період польсько-литовської доби (XIV—XVI ст.). Як відомо, землі України в останній чверті XIV ст. були підпорядковані Великому князівству Литовському, а після укладення в 1569 р.
   19 грудня 1992 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про адвокатуру». Новий закон відводить адвокатурі чільне місце, маючи на меті відновити престиж цієї професії, її історичні традиції, піднести роль у суспільстві як одного з гарантів забезпечення конституційних прав і свобод громадян.
   24. Нормативна база адвокатської діяльності в Україні.
   Нормативною базою адвокатської діяльності в Україні є Конституція України, Закон України «Про адвокатуру», Адміністративно-процесуальний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс, Цивільно-процесуальний кодекс, Положення про вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, Положення про порядок реєстрації адвокатських об`єднань та інші.
   Найважливішим є Закон України «Про адвокатуру». Адвокатом, за Законом про адвокатуру, може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, котрий склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Він не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-54 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>