стких засобів впливу, тому в діяльності органів управління та їх посадових осіб примус застосову¬ється, як правило, у поєднанні з іншими управлінськими прийомами.
   Важлива (хоч і не єдина) функція державного примусу — правоохоронна. Вона полягає в локалізації, нейтралі зації, недопущенні правопорушень.
   Відмінності, що існують між галузевими нормами і ти¬ми, які складаються під їх впливом, ступенем суспільної небезпеки галузевих деліктів, зумовили розбіжності в ха¬рактері й особливостях державних примусових заходів за¬лежно від тієї чи іншої правової галузі.
   Внаслідок перелічених обставин, види державного при¬мусу прийнято розглядати як явища, похідні від існуючих галузей права і властиві цим галузям правопорушення, і диференціювати згідно з існуючими правовими галузями.
   На цих підставах виділяють: кримінальний примус, ци¬вільно-правовий примус, адміністративний примус.
   Адміністративний примус — це владне, здійснюване в односторонньому порядку і в передбачених правовими нормами випадках застосування від імені держави до суб'єктів правопорушень, по-перше, заходів попередження правопорушень, по-друге, запобіжних заходів щодо право¬порушень, по-третє, заходів відповідальності за порушен¬ня нормативно-правових положень.
   Відмітні ознаки адміністративного примусу, що дозволяють розпіз¬нати заходи адміністративного впливу серед інших державних примусових заходів, такі:
   • якщо всі види державного примусу рівнозначні за своєю сутністю відповідному виду юридичної відповідальності
   • як правило, заходи адміністративного примусу засто¬совуються органами державного управління та їх посадовими особами. Дана функція органів державного управлін¬ня та їх посадових осіб фіксується у відповідних адміністра¬тивно-правових

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-151 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>