узях і сферах.
   Максимально регламентовані форми, що пов'язані з реалізацією правозастосовних, правоустановчих і право-похоронних функцій виконавчої влади.
   Значно менше регламентовані форми, що не спричиняють прямих юридичних наслідків (наради, консультації).
  
   § 30. Види актів держуправління.
   У теорії адміністративного права правові акти державного управління прийнято класифікувати за такими критеріями:
   1. За юридичними властивостями;
   2. За межею дії;
   3. За характером компетенції органів, які приймають акти;
   4. За положенням органів, що видають акти, за ієрархією.
   Розглянемо класифікацію цих критеріїв.
   1. За юридичними властивостями усі правові акти дер¬жавного управління поділяються на дві великі групи: нор-мативні (правовстановлюючі, акти загального характеру) та ненормативні (індивідуальні, правозастосовчі, правовиконавчі, окремі адміністративні, акти реалізації норм адмі¬ністративного права).
   Нормативні акти безпосередньо виражають регулятив¬ну функцію адміністративного права. Саме вони містять адміністративно-правові норми, що встановлюють загаль¬ні правила належної поведінки. Правотворче призначення — важлива властивість нор¬мативних актів. Нормативний акт не просто викладає від¬повідні адміністративно-правові норми, він їх встановлює, вводить юридичні норми до правової системи.
   Правотворча роль нормативних актів державного уп¬равління знаходить прояв у:
   а) конкретизації норм вищої юридичної сили;
   б) визначенні типових правил поведінки в галузі дер¬жавного управління (митні правила, правила дозвільної системи);
   в) втіленні в життя різних соціально-економічних про¬грам (програми приватизації);
   г) визначенні організаційно-правового статусу суб'єктів адміністративного права;
   д)

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-151 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>