ян. Фіксуються в нормативно-правових актах.
   Особливості:
   - реалізуються в процесі держуправління;
   - виражають керівний вплив суб’єктів управління;
   - в методах є керівна воля держави;
   - мають форму і зовнішнє вираження.
   Основними методами державного управління є методи переконання, заохочення й примусу.
   Гарантією правильного поєднання методів переконан¬ня, заохочення й примусу є визнання головної ролі мето¬дів переконання і заохочення як методів психічного впли¬ву на свідомість, а через неї — на поведінку людей. Ці методи виявляються в системі заохочувальних, виховних, пояснювальних, рекомендуючих заходів, що забезпечують правочинність вчинків і дій учасників управлінських від¬носин.
   Переконання й заохочення як всеохоплюючі методи становлять основу функціонування апарату державного управління.
   Примус належить до найбільш жорстких засобів впливу, тому в діяльності органів управління та їх посадових осіб примус застосову¬ється, як правило, у поєднанні з іншими управлінськими прийомами.
   Важлива (хоч і не єдина) функція державного примусу — правоохоронна. Вона полягає в локалізації, нейтралізації, недопущенні правопорушень.
   На цих підставах виділяють: кримінальний, ци¬вільно-правовий, адміністративний примус.
   Адміністративний примус — це владне, здійснюване в односторонньому порядку і в передбачених правовими нормами випадках застосування від імені держави до суб'єктів правопорушень, по-перше, заходів попередження правопорушень, по-друге, запобіжних заходів щодо право¬порушень, по-третє, заходів відповідальності за порушен¬ня нормативно-правових положень.
   Переконання, заохочення й примус у сфері державного управління застосовуються для того, щоб забезпечити:
   1) цілеспрямованість управлінської

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-151 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>