ез опублікування в пресі законів, підзаконних актів і
  відомчих інструкцій про встановлення різних видів юридичної відповідальності.
  Так, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 9 жовтня
  1951 міністр держбезпеки у своєму наказі від 24 жовтня 1951
  N 00776 зажадав оголосити під розписку німцям, чеченців, калмиків, інгушів,
  балкарців, карачаївців, грекам і кримським татарам, що вони залишені на спецпоселенні
  навчань "* (6).
   Зловживанням владою була також діяльність законодавця, пов'язана
  з включенням в кримінальне законодавство Росії контрреволюційних злочинів
  (1918-1958 рр..), А після прийняття кримінального законодавства 1958 р. - деяких
  злочинів, скоєних за антирадянським, антисоціалістичні мотивів і
  цілям, і прийняттям нормативних актів про застосування кримінальних покарань в адміністративному
  порядку.
   Отже, один із видів зловживання владою є діяння, яке
  ще не порушує кримінальне законодавство держави, але порушує міжнародно
  визнані норми, що проголошують права і свободи людини, незалежно від
  того, чи держава приєдналася до міжнародно-правовому акту чи ні.
   Проте в "міжнародно визнаних нормах, що стосуються прав людини",
  можуть не тільки проголошуватись права і свободи людини, але і міститися
  кримінально-правові заборони. Але навіть за закріплення в Конституції положення
  про включення міжнародно-правових норм у національну правову систему,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-24 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>