ринципів і норм міжнародного
  права складовою частиною її правової системи в Декларації 1991 р. була скасована
  кримінальна відповідальність за порушення законів про відокремлення церкви від держави
  і школи від церкви (ст.142 КК), за порушення правил паспортної системи (ст.198
  КК), заняття бродяжництвом або жебрацтвом або ведення іншого паразитичного
  способу життя (ст.209 КК), за частнопредпрінімательскую діяльність і комерційне
  посередництво (ст.153 КК) та за деякі інші * (4).
   Отже, дії посадових осіб, які залучали до кримінальної відповідальності
  громадян на підставі кримінально-правових заборон, що грубо порушують права і
  свободи людини, не мали протиправністю згідно внутрішньодержавному
  законодавству. Однак якщо такі звинувачення були сфальсифіковані із застосуванням
  незаконних методів розслідування, то посадові особи, винні у злочинах
  проти правосуддя, підлягали кримінальної відповідальності.
   На підтвердження наведеного тези пошлюся на ст.5 Закону "Про реабілітацію
  жертв політичних репресій "* (5), зі змісту якої випливає, що визнається
  незаконним не сам факт засудження осіб за вказаними статтями КК, а діяльність
  законодавця зі зведення даних діянь у ранг злочинів, що призвела до за
  собою репресії (наприклад, включення до КК 1926 розділу "Контрреволюційні
  злочину ").
   Як відзначають дослідники, "в роки тоталітарного режиму існувала
  практика прийняття

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-24 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>