ристування, право вимоги, право дії, право домагання)
  і користування благами. Ми дотримуємося останнього підходу, вважаючи, що формулювання
  суб'єктивних прав через "поведінкові аспекти" навряд чи застосовується до усіх
  елементів системи прав жертв, більшість з яких відносяться до категорії
  прав, опосередковуючи соціальні блага, володіння та користування якими залежить
  не від цілеспрямованих дій особистості, а від діянь кореспондуючих суб'єктів.
   З цих позицій право жертв злочинів на доступ до правосуддя являє
  собою можливість користування комплексним соціальним благом: правомочність жертви
  особисто і активно звинувачувати особа, що заподіяло їй шкоду в результаті діяння, забороненого
  КК під загрозою покарання, і активно відстоювати свої законні інтереси та дії
  органів розслідування (суду) та їх посадових осіб щодо своєчасного залучення
  винного до кримінальної відповідальності.
   Права жертв злочинів виникають у результаті заподіяння шкоди в результаті
  діяння, забороненого кримінальним законодавством. У силу цього вони носять матеріал
  характер. З питання визнання або невизнання потерпілого суб'єктом кримінальних
  правовідносин існують різні точки зору * (8).
   Повністю поділяю аргументи на користь визнання потерпілого від злочину
  суб'єктом кримінальних правовідносин і закріплення його прав у кримінальному законодавстві.
  Адже здійснюючи злочин проти особистості,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-24 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>