ість за недбалість будь-якого товариша,
  тобто брали на себе ризик ведення господарської діяльності в рамках
  товариства.
   Аналіз характеру зовнішніх відносин товариства дає можливість визначити
  переваги і одночасно головний недолік цієї форми. "На ставлення товаришів
  до третіх осіб договір товариства не має ніякого впливу; воно обговорюється
  так, як якби між ними не було ніякого товариства "* (4). У принципі,
  взагалі не можна говорити про стосунки товариства і третіх осіб, за відсутністю
  таких відносин, що визнаються правом. Зовнішні відносини товариства припускають
  участь усіх товаришів * (5). Це означає, що всі вони є стороною зобов'язань
  і відповідають за них солідарно або пропорційно, залежно від умов
  договору, всім своїм майном, а не сумою вкладів. Крім того, товариш,
  діє від імені товариства, розглядався як представник всіх інших
  товаришів, а не як орган товариства. Таким чином, товариство не визнавалося
  суб'єктом права.
   Товариство не могло бути визнана юридичною особою ні щодо
  самих учасників, ні щодо третіх осіб * (6). Не могло бути вимог
  і боргів товариства, а були тільки борги і вимоги окремих товаришів * (7).
  Не було виступу в обороті від власного імені, фірмового найменування
  як зовнішнього вираження правосуб'єктності. Товариство має строго особистий
  характер, руйнується смертю товариша, а також у будь-який момент може бути
  припинено на вимогу

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-26 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>