7).
   Так як товариство з обмеженою відповідальністю було перехідною
  формою, то внутрішні відносини організовувалися способами, властивими повному
  і акціонерному товариству. Утруднене було право виходу з товариства.
  Учасники повинні були мати право відчужувати частки участі, тобто здійснювати
  рух капіталу. Тому статут не міг взагалі заборонити відчуження частки.
  Схожість з акціонерним товариством виявилося в організації управління,
  тобто можливості участі в органах товариства осіб, які не є учасниками.
  Стосовно до товариства з обмеженою відповідальністю вчені одностайно
  відкидали можливість їх існування в російській праві. Це пояснювалося тим,
  що обмежена відповідальність може визнаватися за товариством тільки
  законодавцем * (45). А подібна комбінація товариських елементів противна
  нашими законами * (46).
   Саме обмежена відповідальність учасників при можливості особисто
  вести справи товариства послужила причиною невключення цієї форми в проект
  Цивільного уложення * (47). Цивільний кодекс РРФСР 1922 року присвятив товариствам
  з обмеженою відповідальністю лише чотири статті - 318-321. З західноєвропейським
  аналогом схожість було лише за назвою, а відмінність - по суті. Головне
  відмінність - учасники відповідають не тільки внесеними товариство вкладами,
  а й особистим майном в однаковому для всіх кратному відношенні до суми вкладу
  кожного. Крім того, товариство

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-26 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>