ерелом регулювання, даний
  принцип застосовувався під безпосереднім впливом умов обороту * (25).
   Фіксованість основного капіталу, відповідальність товаришів, обмежена
  розмірами внеску, прийняття рішень більшістю голосів загальних зборів учасників,
  формування додаткових органів управління дали підставу А. И. Камінке
  віднести цю форму до акціонерним товариствам * (26). Але як обгрунтовано вказував
  Г. Ф. Шершеневич, торговельні підприємства, шукаючи нові форми організації,
  звертають увагу не стільки на юридичну структуру, скільки на економічну
  завдання * (27). А подібності завдань об'єднань кредиторів та акціонерних товариств,
  виникли для організації заатлантіческой торгівлі та залучення максимальної
  кількості інвесторів, не спостерігається. Дійсно, важко віднести до акціонерного
  суспільству об'єднання, права участі в якому не виражені в цінних паперах
  і не продаються на відкритому ринку.
   Розвиток торгівлі, остаточна заміна натурального господарства грошовим
  зажадали великого капіталу для ведення торговельного підприємства. Ця потреба
  виявилася насамперед у галузі морської торгівлі. Відкриття нових територій
  і заатлантіческая торгівля потребували великих кораблях і величезних коштах.
  Територіальні та фінансові масштаби торгових підприємств значно збільшилися,
  а отже, зріс ризик ведення торгових операцій. Як бачимо, потреби
  стали досить суперечливими: з одного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-26 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>