, що конгрес не буде видавати закони,
  обмежують фундаментальні свободи громадян (у тому числі й свободу слова і
  друку).
  Таким чином, якщо поглянути на цікаву для нас проблему в
  історичному аспекті, можна констатувати, що вже до кінця XVIII століття в
  рамках політико-правової філософії та конституціоналізму західних країн
  утвердилася ідея соціальної цінності свободи вираження політичних та інших
  поглядів і свободи печаті.Ісходная лібералістская позиція полягала в
  беззастережне затвердження права кожного абсолютно вільно обговорювати будь-який
  питання, яке стає предметом размишленія.Первостепенное значення
  надавалося наступного аргументу: оскільки суспільство ніколи не утворює
  інтелектуального єдності і не може виразити себе в якійсь одній ідеї,
  кожен з його членів зберігає свою індивідуальність, своє власне
  розуміння тих чи інших проблем.Следовательно, ніхто не може бути обмежений у
  свої права на свободу слова, листа або публікацію своїх взглядов.Напрімер,
  загальновизнаний лідер англійських поборників свободи слова Т. Ерскін чітко
  сформулював суть фундаментальних принципів свободи вираження поглядів і
  убежденій.Основная правова гарантія, по Ерскін, полягає в тому, що кожен
  людина має право вільно публікувати "все, що його розум або совість, як би вони не
  помилялися, диктують йому у вигляді істини "3.
  У числі засновників ліберальної доктрини "свободи преси" в
  Америці в першу чергу слід згадати Д. Медісона,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-21 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>