требують
  систематизації на базі спільних принципів та концепції.
   Істотним недоліком цих актів є й те, що вони не забезпечують
  правовими засобами відповідальність органу і посадової особи перед громадянином
  за належну реалізацію права громадян на звернення.
   Недостатньо чітко розмежовані і правові режими трьох основних видів
  звернень з позиції реагування тих чи інших конкретних органів на такі
  звернення. Ці аргументи послужили підставою для постановки питання про розробку
  та прийнятті нового Федерального закону "Про звернення громадян".
   Закон був підготовлений в Комітеті Державної Думи Федеральних Зборів
  РФ у справах громадських об'єднань і релігійних організацій і прийнятий Думою
  в трьох читаннях. Однак порядок проходження цього Закону має довгу історію.
  На даний момент він не отримав схвалення Ради Федерації.
   Звернення громадян містять неоднакову інформацію, не збігаються з громадської
  спрямованості. Вони різняться за своєю юридичною характеристикою і, відповідно,
  тягнуть за собою різні правові наслідки.
   Термін "звернення" носить збірний характер. Чинне законодавство
  включає в нього пропозицію, заяву, скаргу та клопотання. Кожен вид має
  свою специфіку і, отже, свій статус, який повинен бути нормативно
  визначений.
   Чинне законодавство не дає визначення зазначених вище понять.
   Однак багаторічна практика виробила свої критерії розмежування.
  

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-15 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>