тні підстави для того,
  щоб вважати прощення боргу двосторонньою угодою "* (17). Зупинимося на позиції
  цього цивілістам більш докладно. Висновок про двосторонню природі прощення боргу
  вчений робить виходячи з буквального тлумачення п.2 ст.154 ГК РФ, відповідно до
  якої "односторонньої вважається угода, для здійснення якої відповідно
  з законом, іншими правовими актами або угодою сторін необхідно і достатньо
  вираження волі одного боку ". Оскільки прощення боргу прямо не названо односторонньої
  угодою, то, на думку автора, цей спосіб припинення зобов'язань слід
  зарахувати до угоди багатосторонній, "у зв'язку з чим для її здійснення необхідно
  досягнення угоди між кредитором і боржником ".
   Здається, підстав для такого категоричного висновку недостатньо. При
  визначенні правової природи інституту, буквальне тлумачення окремо взятої
  норми не завжди може привести до правильного рішення аналітичної задачі.
  Односторонньою угодою є така дія, для якого необхідно і достатньо
  волевиявлення однієї сторони. Саме в цьому полягає її суть. У силу диспозитивності
  цивільного права, угод, в основі яких лежить одностороннє волевиявлення,
  може бути необмежена кількість незалежно від того, зараховує їх закон
  до цієї категорії чи ні. Зрозуміло, ці угоди не повинні суперечити закону,
  порушувати права та інтереси інших осіб і т.д.
   Примітно, що А. Ерделевскій припускає існування

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-19 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>