бування особи в живих було
  нормативно оформлено і закріплено в новій, більш загальній формі - що називається,
  "на всі випадки життя". У узагальнення судової і нотаріальної практики 17 листопада
  1939 р. була затверджена інструкція із застосування положення про державний
  нотаріат Української РСР.
   Наведемо витяг з цього документа:
   ": N 102. На прохання зацікавлених осіб нотаріальні органи видають свідоцтва
  про знаходження особи в живих. При цьому потрібна особиста явка що заявив клопотання,
  перевіряється його особисто. З'явився розписується у присутності нотаріуса.
  У свідоцтві, крім факту перебування в живих, вказується місце проживання
  особи, яка перебуває в живих.
   Нотаріальні органи видають також свідоцтва про знаходження в живих неповнолітніх
  за заявою їх опікунів або батьків. Неповнолітній повинен з'явитися
  особисто в супроводі опікуна, піклувальника або одного з батьків ".
   Усі наступні нормативні акти, що регулюють порядок вчинення нотаріальних
  дій в Російській Федерації, містили зазначені норми, з невеликими змінами
  та доповненнями. Практично не змінилося посвідчення нотаріусом факту перебування
  громадянин є живим і в сучасному російському законодавстві.
   Нотаріус засвідчує факт знаходження громадянина в живих у випадках, коли
  це необхідно підтвердити в іншому місці. Потреба у скоєнні даного
  нотаріальної дії може виникнути,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-11 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>