ці. Поява в радянському законодавстві
  нотаріальної дії із засвідчення факту знаходження громадянина в живих
  було викликано практичною необхідністю, обумовленої конкретними обставинами.
   У 30-х роках на території СРСР було значне число осіб - громадян
  СРСР, що мали право на отримання пенсії від колишньої Китайської східної залізниці
  дороги (КВЖД). За існуючим тоді правилами, для отримання належної пенсіонерам
  платежів було потрібно при кожній виплаті пенсії представляти в пенсійні установи
  за кордоном довідки про перебування пенсіонерів в живих. Нотаріальні контори
  найчастіше відмовляли у видачі таких довідок або видавали їх неправильно оформленими.
   З цього приводу в 1936 р. Народний коммісаріат юстиції (НКЮ) видав циркуляр
  від 29 травня 1936 р., в якому всім нотаріальним органам вказувалося:
   а) довідки та посвідчення про перебування пенсіонерів в живих повинні безперешкодно
  видаватися нотаріальними органами;
   б) в тому випадку, коли пенсія виходить на неповнолітніх дітей,
  повинні також видаватися довідки про перебування їх при житті, якщо пенсію отримує
  опікун, в довідці повинно бути зазначено, що діти проживають за такого опікуна.
   Згідно циркуляру НКЮ, довідки про знаходження громадянина в живих видавалися
  тільки у випадках отримання ними пенсії від КВЖД. І лише через кілька років
  нотаріальну дію із засвідчення факту перебування

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-11 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>