чки, що зачіпає приватні
  інтереси, "процесуальну рівність сторін передбачає можливість для кожної
  сторони розташовувати розумною можливістю представити її справа, включаючи докази,
  в умовах, які не ставлять її в істотно несприятливе становище по
  відношенню до протилежної сторони ".
   У розглянутому справі, відповідно до законодавства Нідерландів, позивач
  повинен був довести існування передбачуваного контракту з банком. На зустрічі,
  де зазначений контракт мав бути укладений, були присутні тільки два
  особи: виконавчий директор позивача і менеджер місцевого відділення банку. У
  як свідок був вислуханий тільки друге: перші не мав такої можливості,
  оскільки був розцінений апеляційним судом в якості особи, "єдиного з самою
  компанією (позивачем) ". Звернувши увагу на те, що виконавчий директор позивача
  і менеджер місцевого відділення банку діяли як рівні партнери в переговорах
  по спірному контракту, Європейський суд зазначив, що важко зрозуміти, чому
  їм не була надана рівна можливість дати показання свідків.
  Виходячи з цього Європейський суд дійшов висновку про те, що позивач був поставлений
  у менш сприятливе становище, ніж банк, отже, відбулося порушення
  п.1 ст.6 Конвенції.
   У справі Руїз-Матеоса позивачі стверджували, що відносно них було порушено
  принцип процесуального рівності сторін. У зв'язку з тим, що даний принцип
  розглядається як найважливіша складова справедливого

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-24 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>