орму власності.
  Рішення зборів акціонерів було затверджено державним виконавчим
  радою. У грудні 1996 р. і серпні-жовтні 1997 р. генеральний директор
  "Совтрансавто - Луганськ" збільшив статутний капітал на 1 / 3. Все це означало,
  що рада директорів отримав право управляти власністю компанії одноосібно,
  а акціонерний капітал, який припадає на частку Заявника, знизився до 20,7%.
  Заявник подав в арбітражний суд позов до "Совтрансавто - Луганськ" і виконавчому
  ради про незаконність вказаних рішень.
   Арбітражний суд і апеляційна інстанція відмовили у задоволенні вимог
  Заявника. Останній подав наглядову скаргу у Вищий Арбітражний Суд України,
  який скасував зазначені судові акти і повернув справу на новий розгляд
  до суду першої інстанції. У січні 1998 р. після отримання листа від ради
  директорів "Совтрансавто - Луганськ" президент України звернувся до голови
  ВАС України з пропозицією "захистити національні інтереси України", які,
  як вважав президент, "нерозривно пов'язані з компанією" Совтрансавто - Луганськ ".
  У квітні 1998 р. державний орган з нагляду за діяльністю державних
  компаній встановив, що рішення зборів акціонерів, прийняте в січні 1996
  р., і подальші рішення ради директорів незаконні. Після цього президент
  України знову звернувся у ВАС з пропозицією "захистити національні інтереси"
  і підтримати дії "Совтрансавто - Луганськ". Згодом арбітражний керуючий,
  призначений

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-24 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>