ової держави.
  На жаль, більшість суддів Росії має іншу думку. У всякому разі,
  судові зволікання і надмірна тривалість судової процедури стали справжнім
  бичем російського "правосуддя", згадуючи про який, хочеться привести римське
  вислів: "Justitia debet esse celeris quia dilatio est quaredam negatio"
  ( "Правосуддя має бути швидким, бо зволікання є вид відмови"). На практиці
  ігноруються норми не тільки Конституції РФ, але і Конвенції про захист прав
  людини і основних свобод * (2) (далі - Конвенція), ст.6 якої гарантує
  право на справедливий суд у розумні строки. Це право громадян і організацій
  в нашій країні грубим чином порушується, і такий стан сприймається
  вже мало не як норма. Прав був П. Буаст, який сказав: "Судові місця походять
  на колючі чагарники: вівця знаходить в них притулок, але не може вийти з них,
  не залишивши там частину своєї шерсті ".
   Тривалої судової процедури не може бути виправдань, а доводи суддів
  не витримують жодної критики. Брак суддів, брак коштів, що виділяються
  на функціонування судів і їх персоналу, Європейський суд не визнає підставами
  для виправдання тривалості розгляду справ.
   Ряд суддів ігнорує свій обов'язок вирішити питання про призначення судового
  засідання в строк не пізніше 14 діб з моменту надходження справи до суду (ст.2231
  УПК РСФСР). Факти призначення судового засідання з порушенням вимог цієї
  статті придбали масовий характер.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-24 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>