вердженням, він був поміщений в одиночну камеру площею 3 x
  1,8 м, в якій знаходилися ще чотири людини. Камера знаходилася майже повністю
  нижче рівня землі, в неї проникало дуже мало світла і свіжого повітря, можливості
  виконувати фізичні вправи не було. Ассен кілька разів подавав клопотання,
  вимагаючи перевести його в іншу (одиночну) камеру. Уряд стверджував,
  що площа камери була 4,6 x 3,5 м, і в ній із засудженим знаходився тільки
  одна людина.
   11 вересня 1995 Ассен подав до окружного суду клопотання про звільнення
  з-під варти. Суд розглянув його тільки 19 вересня, причому в закритому засіданні,
  і відмовив у проханні, мотивуючи своє рішення вагою інкримінованих злочинів.
  13 жовтня 1995 окружний прокурор також відхилив два клопотання про звільнення.
  Регіональний прокурор підтвердив ці відмови. Генеральний прокурор у своєму
  рішення про переведення Ассенова в пенітенціарних центр для неповнолітніх
  злочинців вказав, що його затримання і арешт були законними, оскільки
  була небезпека рецидиву. 25 березня 1996 Ассен був переведений в пенітенціарних
  центр.
   Тим часом справа неодноразово поверталося на додаткове розслідування.
  За болгарському праву при укладанні під варту прокурор вирішував це питання
  без допиту затриманого (заарештованого), тільки на підставі поданих
  матеріалів. Прокурор міг продовжити терміни попереднього слідства до двох
  місяців, регіональний прокурор -

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-24 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>