вимогам гуманності
  і людяності. Знущання і тортури, туберкульоз і СНІД, постійне психологічне
  тиск - ось далеко не повний перелік тих страшних реалій, з якими стикається
  людина, що потрапила в СІЗО. Такі умови неприйнятні відносно будь-якої особи,
  але ж вина багатьох ще не доведена судом.
   Слідчі органи використовують будь-яку можливість для застосування запобіжного
  заходу у вигляді взяття під варту. Це можна пояснити, наприклад, тим,
  що слідчому зручніше працювати з заарештованим, ніж з "невиїзним". Тим не
  менш під варту укладають і в тих випадках, коли ситуація дозволяє звільнити
  людини під заставу і підписку про невиїзд. Мабуть, стримують сумніви: а раптом
  винен? Пригнічує те, що слідчі органи переконані в тому, що укладення
  під варту - це єдино вірний вибір.
   Вже сам факт утримання в СІЗО суперечить положенням ст.3 Конвенції.
  Хоча її норми починають порушуватися навіть не в момент переведення арештованого
  в СІЗО, а значно раніше, коли він ще в статусі затриманого перебуває
  в районному відділенні міліції (так званому "мавпятнику"), а потім в ІТТ.
  Відомо, що катування відносно таких осіб починають застосовувати вже у відділку.
  Затриманих в адміністративному порядку часто містять з бомжами, які є
  рознощиками різних небезпечних захворювань, з повіями і навіть особами,
  затриманими при скоєнні особливо небезпечних злочинів. Все це можна розцінити
  як жорстоке і таке,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-24 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>