тієї або іншій формі тоталітарізма.С іншого-це
  успадкувала стару систему владних відносин державна
  бюрократія всіх рівнів, що прагне в нових формах зберегти фактично
  безконтрольну опіку над суспільного, в тому числі економічної, життям і тим
  самим фактично вихолощує зміст громадянського суспільства.
  Аж ніяк не тільки теоретичну важливість представляє і питання про
  співвідношенні громадянського суспільства і держави, тим більше що в цьому питанні до
  того ж існує певна путаніца.Еслі мова йде про державу
  недемократичний (або деспотичному), то його, природно, всіляко намагалися і
  намагаються відокремити від общества.Так, у класичному лібералізмі суворе
  розмежування держави і суспільства було обумовлено тим, що держава
  ототожнювалося тоді з владою абсолютного монарха, а суспільство - з "третіх
  станом ". Суспільство, вільний від абсолютистського свавілля, сприймалося
  як царство свободи і рівності, а держава - як апарат насильства,, що прагне
  підпорядкувати суспільство чужою йому власті.В основі такого підходу лежить
  презумпція неминучого протистояння держави і суспільства, ідея, згідно з
  якою держава, за визначенням, містить в собі постійну загрозу для
  суспільства, і тому державного "гачком" потрібно максимально тримати в
  узде.І людська історія, на жаль, дає багато підтверджень справедливості
  подібних побоювань.
  Зокрема, нездатність утримати державу в певних рамках
  привела в XX В.К різних

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-29 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>