оціальної
  відповідальності, в) низький ступінь готовності особисто брати участь в "облаштуванні"
  навіть власного майбутнього і майбутнього своєї родини.
  12.Одна з головних причин недовіри нинішній владі-аж ніяк не їх
  відмова від соціалістичної фразеології і взагалі від "соціалізму", а, навпаки,
  величезна ступінь спадкоємності як у персони, так і в стилі дій в середовищі
  номенклатури та політичної еліти ( "ті ж люди і звички, тільки гасла
  інші ").
  13.Все ж поступово соціальна база консервативного синдрому звужується,
  хоча в цілому кардинальних змін у цьому плані можна очікувати лише зі зміною
  поколінь на провідних соціальних ролях.
  14.Одновременно і з тими ж труднощами і обмеженнями в масовому
  свідомості формується альтернативний "синдром модернізації".
  15.Однако у міру розвитку цих процесів прояви консервативного
  синдрому будуть набувати все більш активні і нетерпимі форми (феномен
  "загострення класової боротьби").
  16.В зокрема, "класична" т.е.соціалістіческая, форма
  консервативного синдрому буде поступатися місцем його різним націоналістичним
  та іншим екстремістським формам.
  17.На позитивні зміни працюють, зокрема, різні форми
  морального зречення від колишніх цінностей і символів, покаяння, що забезпечуються
  засобами мистецтва, масової інформації, релігіі.В зокрема, дуже б
  сприяла моральному оздоровленню суспільства будь-яка форма так і не
  відбувся "суду над КПРС".
  18.Недостаток

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-29 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>