же й багато
  підстав для оптимізму, бо за період панування більшовиків, всіма силами
  викорінювали особистісний початок і всіляко насаджували масовидність свідомість,
  ситуація в цьому відношенні значно погіршилася порівняно з початком століття.
  Однак події кінця 80-х-початку 90-х років підштовхнули мене принаймні
  до часткової переоцінки наших можливостей і перспектів.Народ, практично не
  мав досвіду вільного життя, виявив в ці переломні роки і здоровий глузд,
  і гідність, і розуміння своїх довгострокових інтересов.І тому, хоча
  антілічностная установка як і раніше сильна і розділяється, як показали вибори,
  значною частиною населення, вона не може більше претендувати на монопольне
  панування над умами людей.Во всякому разі її індивідуалістична,
  персоноцентрістская альтернатива теж має в своєму розпорядженні вже досить значною
  соціальною базою, причому серед найбільш важливих і перспективних з точки зору
  соціальної динаміки груп населення.
  2.Комплекс соціально-державної неповноцінності
  й острах змін
  Він поширений на різних рівнях свідомості, в різних соціальних групах
  і виникає на перетині двох факторів: з одного боку, це розуміння
  ущербності, хибність і безперспективність панувала споконвіку
  системи суспільних відносин, з іншого-це відчуття своєї органічної
  зрощеними з цією системою, в силу чого її зміна сприймається як загроза
  усталеному порядку буття, заведеним укладу життя, хай далекому

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-29 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>