гої Цивільного кодексу Російської Федерації ").
   Але треба пам'ятати, що "Внешторгбанк" на сьогоднішній день втратив свою домінуючу
  роль у здійсненні міжнародних розрахунків. Крім того, у зв'язку з відбулися
  за останні 10 років змінами багато положень Інструкції фактично втратили
  силу. Однак оскільки підзаконних нормативних актів, що регулюють дані
  відносини, поки немає, за більш детальним і послідовним роз'ясненням механізму
  розрахунків по інкасо має сенс звернутися до зазначеної Інструкції.
   Підводячи підсумок, слід зазначити, що при здійсненні зовнішньоекономічних
  розрахунків слід керуватися положеннями Правил, а також необхідно,
  щоб сторона по угоді, яку відомо про існування будь-яких імперативних
  норм у її національному праві, повідомила про це інші сторони. Тому при
  укладенні договору на надання товарів, послуг і т.д. сторони повинні
  обумовити не тільки форму безготівкових розрахунків, а й обмеження, які
  існують для цієї форми в національному законодавстві країни платника.
   По-друге, згідно з п. "б" ст.1 Уніфікованих правил банки не зобов'язані
  виконувати інкасо або які-небудь інкасові доручення чи наступні пов'язані
  з ними доручення. І якщо банк з будь-якої причини вирішує не виконувати інкасо,
  він зобов'язаний без затримок повідомити про це сторону, від якої її було отримано.
  Запроваджуючи таку імперативну норму, Правила, ймовірно, виходять з того, що при
  виконанні інкасо

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-13 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>